четвер, 29 вересня 2016 р.

Хто «контролює» Кучму

Коли в листопаді 2015 року Тарас Кучма виголошував слова присяги Дрогобицького міського голови, дрогобичани раділи. Ще б пак – мер-АТОвець... thumbnail 1 summary
Коли в листопаді 2015 року Тарас Кучма виголошував слова присяги Дрогобицького міського голови, дрогобичани раділи. Ще б пак – мер-АТОвець, людина, яка ще не була у владі, лікар, представник руху «Чесно», майданівець, добряк – словом, негативу жодного. Песимістів було мало. Але недарма кажуть, що песиміст – це добре поінформований оптиміст. Вже тоді лунали поодинокі голоси, які закликали глянути на оточення Кучми.

Свита формує короля. «Свита» Кучми станом на листопад 2015 року виглядала пристойно. Кришталево чистий Олег Дукас, голова Дрогобицького осередку партії «Народний контроль». Нардеп Богдан Матківський (теж із цієї політичної сили). Журналістка та волонтерка Марія Кульчицька. Мудра голова Володимир Кондзьолка, аналітик та експерт. Депутати Львівської обласної та Дрогобицької міської рад від «Народного контролю» – Василь Масний, Андрій Ковч, Юрій Нестор, Юрій Кушлик, Тарас Городиський, Ірина Дзюрах, Олена Бичков`як та інші. Активісти «Народного контролю», які не пройшли у владу – Галина Коцюба, Галина Юзьв`як, Андрій Сливка, Сергій Юзефів, Ярослав Бігуняк, Роман Владика та інші. Представники ГО «Дрогобицький Майдан». Воїни АТО.

Та на початок 2016 року баланс сил у «свиті» Тараса Кучми почав змінюватися. І завдячувати цьому треба керуючому справами ДМР Володимиру Коцюбі.

З офіційного представлення. Коцюба Володимир Богданович, 1979 р.н., випускник Дрогобицької СШ № 14, юрфаку ЛНУ ім. Франка (2002) та НУ «Львівська політехніка» за спеціальністю «фінанси» (2002, заочно). 1998-2002 – юрисконсульт Інституту проектування міст «Містопроект». 2002 – 2010 – помічник судді Трускавецького міського суду. 2004 – 2010 – викладач Міжрегіональної академії управління персоналом. 2010 – 2015 – адвокат, керівник адвокатського об`єднання «Міжміська правнича колегія». 2011 – 2015 – юрист Дрогобицької філії «Райавтодор». 2015 – юрист Дрогобицької партійної організації «Народного контролю».

Яким чином Володимир Коцюба потрапив у «команду» «НК»? Чому став правою рукою Кучми? Відповіді наразі немає. Та його кандидатуру «майданний» Дрогобич, чи то пак «Дрогобицький Майдан» пропонував на посаду керуючого справами ще за влади минулої каденції, коли після відставки Олексія Радзієвського містом керували спочатку Роман Курчик, а згодом Тарас Метик. Та тоді ця кандидатура не була підтримана. Але є люди, які вміють чекати.

5 лютого в світлиці Дрогобицької ратуші відбувається ніби звичайна подія – прес-конференція на тему «Нові обличчя у дрогобицькій владі». Серед цих нових облич поряд з дрогобичанами Володимиром Білоганом, Володимиром Кондзьолкою та Ігорем Чавою було представлено трускавчанина Василя Качмара. Цій людині спільно зі згадуваним вище Володимиром Коцюбою судилося сформувати нове оточення Тараса Кучми. Оточення ляльководів, в якому міський голова став головним стажером Дрогобича…

Хто такий Василь Качмар і що його пов`язує з Володимиром Коцюбою? Напевно, що окрім давніх дружніх відносин та спортивних зацікавлень ще якісь інші інтереси. Які? Бізнесові? Майнові? Це не так важливо. Важливо, що починаючи з лютого 2016 року ці двоє осіб стали головною групою впливу в ратуші. Качмара окремі журналісти навіть охрестили «директором ратуші», а Коцюбі дісталася роль непомітного «сірого кардинала». Втім, насправді «сірих кардиналів» дрогобицької влади слід шукати поза Дрогобичем.

Цікавий штрих із біографії Василя Качмара – він є зятем відомого у Трускавці та Бориславі підприємця, колишнього керуючого справами Бориславського міськвиконкому, екс-депутата Трускавецької міської ради та Львівської обласної ради (від «Фронту змін»), голови Асоціації роботодавців міста Трускавця Петра Іванишина. Того самого Іванишина, якого відкрито називали «сірим кардиналом» міського голови Трускавця Р. Козира.

«Пришестя» Качмара у стіни дрогобицької ратуші на посаду «радника з питань ЖКГ» ознаменувалося не лише певними діями в житлово-комунальній сфері. Відчутних змін зазнала інформаційна політика. На посаду радника міського голови Дрогобича з інформаційно-комунікаційних систем було прийнято ще одного трускавчанина – Станіслава Гайдера. До 2010 року С. Гайдер працював в компанії «Арко», співввласником якої на той час був Р. Козир (спільно з російськими бізнес-партнерами). З 2010 до 2015 р. С. Гайдер займав посаду у інформаційно-аналітичному центрі (згодом перейменованого у відділ інформаційного забезпечення) Трускавецької міської ради. В 2014-2015 рр. безпосереднім керівником С. Гайдера був Микола Гук, керівник відділу інформаційного забезпечення Трускавецької міської ради.

До слова, куратором інформаційної політики екс-мера Трускавця Р. Козира називають людину мало відому в Дрогобичі – політолога з Російської Федерації (Санкт-Петербург) Павла Мезеріна. Мезерін у 2009-2010 роках «вів» виборчу кампанію Р. Козира, натомість в 2012 році опікувався виборчим процесом кандидата у депутати Верховної ради України від 121 виборчого округу Миколи Гука. Гасло «ГУКраїна» та поїздки з труною по районі мали привернути увагу до кандидата та відібрати голоси у тодішнього лідера виборчих перегонів, представника об’єднаної опозиції Романа Ілика. Не зайвим буде нагадати, що росіянин Мезерін неодноразово в публічному просторі виступав на захист політики Арсенія Яценюка. При цьому доречно зазначити, що в 2010 р. Р. Козир балотувався на посаду міського голови Трускавця саме від партії «Народний фронт» А. Яценюка. Від цієї ж політичної сили тесть Василя Качмара Петро Іванишин став депутатом Львівської обласної ради (не по мажоритарці, а за партійним списком).

З приходом Станіслава Гайдера в стіни Дрогобицької ратуші різко змінилася подача інформації в ЗМІ. Якщо раніше журналісти отримували чіткі факти – повідомлення про події, то тепер відбувся різкий перехід до поширення пропагандистських матеріалів. Система подачі інформації стала до болю нагадувати систему подачі новин з Трускавецької міської ради часів урядування Р. Козира – бравурні звіти в стилі «все добре і буде ще краще» вперемішку зі спробами аналітики «у всьому винні вороги, попередники, саботажники» тощо.

Як неодноразово зазначали журналісти Дрогобиччини, невідомо хто саме готує інформаційні матеріали прес-служби Дрогобицької міської ради і наскільки їм можна довіряти. Є припущення, що після підготовки інформації її аналізує та дає «добро» на розповсюдження Микола Гук, в деяких випадках – Павло Мезерін. Не будемо стверджувати так це чи ні. Але те, що навколо Тараса Кучми сформувалася група ляльководів з числа трускавецьких «колишніх», видно неозброєним оком. Бо до Трускавця і до компанії, яка регулярно засідає в «Арко», мають стосунок Петро Іванишин, Василь Качмар, Станіслав Гайдер, Микола Гук, Р. Козир, Павло Мезерін та ще кілька осіб. Саме тут, у Трускавці, приймаються важливі для Дрогобича рішення.

А що ж попереднє оточення Кучми, «свита» з листопада 2015 року? В січні 2016 року з «Народного контролю» Дрогобича вийшло 17 осіб із 28 – про це свого часу на своїй сторінці в соціальній мережі Фейсбук інформував громадський активіст, майданівець Андрій Сливка. «Ми вийшли з партії і його команди, оскільки мер та його найближче оточення скомпрометувало себе співпрацею з казнокрадами, що так і залишились на своїх посадах і продовжують розкрадати місто, тільки вже під керівництвом нового «боса», – написав Андрій Сливка.

Олег Дукас залишається першим заступником, але де-факто нічого не вирішує – в гуманітарній сфері рішення приймає група з Трускавця.

Володимир Кондзьолка ще працює в Інституті міста Дрогобича, але група з Трускавця шукає шляхів його усунення – щоб був подальше від Кучми. Є інформація, що ініціюватимуть достроковий звіт про роботу В. Кондзьолки – антикорупційний запал цього чоловіка непокоїть не лише групу «Коцюба-Качмар & Co», але і багатьох депутатів.

Марія Кульчицька теж не є тією людиною, яка зараз може впливати на Кучму. Її антикорупційна діяльність викликає обурення і лють нових «наближених», інакше як «рижа фурія» її ці «рєшалови» й не називають. Журналістські розслідування, які виявляють факти явно непрозорої діяльності, могли б стати об’єктом уваги правоохоронних органів. Але Кучму заспокоюють, що «все під контролем».

Щодо воїнів АТО, то вони програли «битву за Кучму» (і за Дрогобич теж) з моментом звільнення радниці Надії Лисенко. Батальйон імені Кульчицького делегував її, щоб протидіяти посиленню «московської» групи, але оточення зуміло нав’язати Кучмі думку, що вони важливіші, ніж якась там приїжджа харків’янка.

Ось так Тарас Кучма став чужим серед своїх і своїм серед чужих. Якщо він перестане задовольняти «чужих» у Дрогобичі, тобто групу з Трускавця, керовану росіянином, то його просто приберуть, «кинуть». Варіант Олега Хруща в якості в.о. мера цих людей влаштовує. Інший варіант – переформатування в Дрогобицькій міській раді та новий секретар ради і відповідно новий в.о. мера – теж. Свій кандидат на дострокові вибори мера Дрогобича в повній бойовій готовності і готовий хоч нині приступити до агітації.

Чи бачить це і чи розуміє Тарас Кучма? Це його проблеми. Якщо хоче – нехай іде на випередження чи робить хід конем. Але петля навколо його особистісного простору затягується. А такий хороший був кандидат у жовтні 2015-го, казали оптимісти…

Володимир Справедливий

Немає коментарів

Дописати коментар

Recent Posts

Loading...