Интернет реклама УБС

субота, 24 червня 2017 р.

Дрогобицькі художники ХІХ-ХХ ст.

Приблизно з 1860 до ІІ світової війни у Польщі працювало 600 єврейських художників, скульпторів і графіків(1). Значна частина їх мешкала у... thumbnail 1 summary
Приблизно з 1860 до ІІ світової війни у Польщі працювало 600 єврейських художників, скульпторів і графіків(1). Значна частина їх мешкала у Дрогобичі. Веслав Будинський у книзі «Місто Шульца» згадує 23 прізвища художників, що народилися в Дрогобичі чи таких, що творили у місті і його околицях(2). Міська традиція породила велику кількість дрогобицьких митців, серед яких: випускник Віденської Академії Мистецтв, паризький художник Генрік Лянґерман; Самуель Лєбеверт; художник, випускник Віденської Академії Мистецтв Йоахим Вейнгардт; берлінский ілюстратор Ефраїм Лілієн; одним із перших, хто приїхав до Парижу зі Східної Галичини Леопольд Ґотліб; його брати Марцін Ґотліб та Маврикій Ґотліб (перший єврейський художник, який отримав вищу освіту европейського рівня, «єврейський Рембрант»); відомий графік і літератор Бруно Шульц та инші.
Дрогобицькі художники творили на засадах західного европейського модерного мистецтва. В їх творчості спостерігається тяжіння до польсько-єврейського синтезу мотивів юдейської та християнської традиції, що зумовлено асиміляційними та міжкультурними процесами. До даного мотиву зверталися брати Ґотліби та Бруно Шульц. Ще одна тема, яка виникає у творчості дрогобицької єврейської художньої школи – це біблійні мотиви. З прикладів творчих біографій окремих представників, отримуємо шлях формування та становлення єврейського митця в німецькомовному просторі. Коротко розповімо лише про окремих яскравих представників.
Одним із перших, хто приїхав до Парижу зі Східної Галичини був Леопольд Ґотліб (1883-1934). Хоча він і був молодшим братом знаного Маврикія, Леопольд спромігся самостійно вирізнити свій художній талант, який був притаманний сім’ї художника – усім чотирьом братам, що стали мистцями. Леопольд вчився, як і старший брат, в Краківській Академії мистецтв (1896-1902), де його навчали Я.Мальчевський та Т. Аксентович; також вчиться і в Мюнхені (1902-1904). З 1904 року живе з перервами в Парижі. В експресіоністичній манері створював жанрові, символічні та релігійні композиції(3). У своїх роботах також зображав пейзажі з півдня Франції. В пізніших роках творив ритмічні фігуральні композиції, що витримані у сильних розбілених барвних тонах(4). А в пізній творчості домінує тема жінок. Ґотліб тісно зв’язав себе як з єврейською, так і з польською культурою, в оточенні якої він виріс(5). Найвиразнішими в його творчості були портрети. Він завжди знаходив точну позу людини, яку зображав, і вже в ній передавав її характер та стан(6). Манера художника вирізнялася плоскістю зображення і виразністю контурів(7). Близько 1908 року Ґотліб звернувся до біблійних мотивів. А вже після війни він працював над багатофігурними силуетними композиціями, що зображали працю жінки чи збір урожаю. Його мистецтво пронизували різноманітні зміни: від молодо-польської ностальгії і, водночас, сецесійної стилізації через реалізм до багатофігурної композиції монументального характеру(8). Його картини знаходяться сьогодні в національних музеях у Варшаві, Кракові, Єрусалиму, Відня, Парижу та в музеях і приватних колекціях США.
Иншим знаний паризьким художником є дрогобичанин Йоахим Вайнберґ (Joachim Weinberg / Weingerten) 1895-1942. Він навчався у львівській гімназії, після якої у 1912 р. вивчав малюнок у Веймарі. Невдовзі вчився у Віденській Академії мистецтв. Під час І світової війни жив у своєму рідному Дрогобичі, але незабаром перебрався до Берліну в студію відомого скульптора-українця А.Архипенка. В 1924 р. у Львові в Музеї художніх промислів відбулася виставка малюнків художників. З 1925 р. Вейнгардт жив на Монпарнасі. До активної творчість супроводжувалась проблемою алкоголізму. Вже в 1932 р. у Варшаві відбулася його персональна виставка. Також в житті митця було невдале одруження, що спричинило психічне захворювання, і в останні роки він знаходився в клініці. В квітні 1942 р. Вейнгардт був заарештований і вивезений до концтабору в Німеччину. Для його творчості були характерні фігуративні композиції і натюрморти(9). Як і багато йому подібних, малював сімейні сцени, акти, натюрморти в експресіоністичній манері(10). А також оголені жіночі фігури, жінки з дітьми, як правило на нейтральному фоні. Натюрморти – риби, букети з квітами – наповнені в нервовій експресійній манері Ecol de Paris(11).
Почав свою професійну кар’єру у Веймарській Академії мистецтв дрогобичанин Генрік Лянґерман (Неnryk Langerman), 1896-1944. Згодом декілька років провів у Відні, активно брав участь в єврейському художньому житті Львова. У 1920 р. став членом Художньої секції львівського «Товариства любителів єврейського мистецтва», регулярно виставлявся на його виставках. Вперше художник показав свої роботи у 1919 р., в 1920 р. експонувався на «1-й виставці єврейського мистецтва» у Львові, як і Леопольд Ґотліб. В тому ж році відбулася його персональна виставка. В 1924-33 рр. Лянґерман жив в Парижі. За десять років став дещо відомим у мистецьких колах, про це свідчить і той факт, що його ім’я, як і М. Фоеррінга (теж з Паризької школи), вміщене в «Бібліографічному словнику сучасних художників» (1910-1930) Едуарда-Жозефа, виданого в Парижі в 1930 р. Постійними були виставки і на Галичині, він регулярно показував свої роботи у Львові (так відбулися виставки 1930, 1931, 1932, 1937 рр.). В запрошені на виставку 1930 р., що проходила у Львові в «Пасажі Міколаша» вказувалось: «Генрік Лянґерман. Художник живопису із Парижа» (12). Багато робіт цього художника є втрачені під час Другої світової війни, декілька робіт збереглося у Львівській галереї мистецтв. Талановитий експресіоніст (знак епохи), охоче малював пейзажі, а серед них – види Борислава(13).
Найяскравішим представником, який створив цілу низку графік біблійних мотивів став Ефраїм Лілієн (Efraim Mojżesz Lilien) – 1874-1925. Народився в родині дрогобицького токаря. В місцевій гімназії вчив його малюнку знаний художник Антоні Стефанович. В пошуках заробітку Лілієн виїхав до Німеччини, де здобув славу і мешкав тут з 1899-1920рр. Співпрацював з багатьма виданнями, як наприклад: «Die Jugent», «Berliner Tagblatt», «Ost und West», з краківським «Життям», «Тижневиком ілюстрованим»(14). Ілюстрував також книги, навіть німецьке видання Біблії і теж повісті Стефана Цвейґа, який знав митця і йому про нього писав. Дрогобичу присвятив знане художнє зображення, аквафорт – «Торг на ринку в Дрогобичі». І як зазначає Кітовська-Лисак, то Лілієн, це, мабуть, перший художник, який зобразив Дрогобицький ринок у торговий день. Саме цей, створений ним пейзаж, фіксується на багатьох поштівках. Працював в декоративному стилі Art Nouveau (сецесія). Прагнув створити у мистецтві національний стиль, орієнтоване на традиційне декоративне мистецтво (зокрема на ілюміністів)(15).
Талановитим визнаний за кордоном і забутий Самуель Лєбеверт (Samuel Liebewert /Lieberwirth) 1906-1942. Дрогобицький худож-ник, замордований у Франції.
Представником краківської художньої школи став живописець Марцін Ґотліб 1867-1936. В 1881-1883 рр. вчився в Краківській Школі красних мистецтв. Писав історичні та жанрові композиції, в т.ч. і на єврейські теми, але переважно копіював твори свого брата Маурици(16).
Свою культурну домінанту залишив Бруно Шульц (1892-1942), яскравий представник культури міжвоєнного Дрогобича. Його творчість стала світовим надбанням. Ім’я видатного земляка, уся творчість якого зв’язана з рідним Дрогобичем, як не дивно, мало відома Україні, хоча його твори популярні у всьому світі(17). Митець малярству і графіки вчився самостійно. Спочатку виставляв свої роботи для вузького кола знайомих у Львові. Перші виставки відбулися у Варшаві та Львові в 1922 р. Брав участь у виставці єврейського мистецтва в Вільнюсі, в залах Єврейського академічного дому в Кракові, в палаці мистецтв Східних торгів у Львові в 1930 р.(18).
Їх внесок в европейську культурну спадщину, є вже цікавим для окремого дослідження, адже деякі з них творили феномен Паризької школи, в яку входило одразу три представники з Дрогобича: Леопольд Ґотліб, Йоахим Вейнгардт та Генрік Лянґерман. Париж тоді ще був столицею мистецтва до Другої світової війни, після якої нею став Нью-Йорк. Саме до Парижу з’їжджалися за досвідом, за новими підходами у творчості. Сюди приїхали відомі нам Пабло Пікассо, Сальвадор Далі. Навіть Бруно Шульц тут перебував короткий період в 30-х роках. Більшість художників до приїзду сюди мали базову художню освіту, яку отримали в Кракові, Відні, Берліні, Мюнхені, Веймарі чи у Львові, а починали завжди з рідного Дрогобича.

1.Żydzi w Polsce: dzieje I kultura. – Warszawa, 2001. – S. 305.
2.Stanisław N. Kresowetr у jmiasto: Truskawiec – Drohobycz - Borysław. – Opole, 2009. – S.128.
3.Мала батьківщина: релігійне життя та побут галицьких євреїв очима художників. – Львів, 2000. – С.14.
4.Żydzi w Polsce: dzieje I kultura. – Warszawa , 2001. – S. 119.
5.Сусак В. Художники евреи из востоной Галиции в Парижской школе (1900-1939) – С.143.
6.Там само. – С.144.
7.Там само. – С.144.
8.Кітовська-Лисяк М. Дрогобич, тобто – світ / Бруно Шульц і культура Пограниччя: матеріали двох едицій Міжнародного Фестивалю Бруно Шульца в Дрогобичі. — Дрогобич, 2007. — С.95.
9.Сусак В. Художники евреи из востоной Галиции в Парижской школе (1900-1939)  // Вісник ХДАДМ – С.147.
10.Кітовська-Лисяк М. Дрогобич, тобто – світ — С.97.
11.Сусак В. Художники евреи из востоной Галиции в Парижской школе (1900-1939) – С.147.
12.Там само. – С.149.
13.Кітовська-Лисяк М. Дрогобич, тобто – світ / Бруно Шульц і культура Пограниччя: матеріали двох едицій Міжнародного Фестивалю Бруно Шульца в Дрогобичі. — Дрогобич, 2007. – С.97.
14.Żydzi w Polsce: dzieje I kultura. – Warszawa, 2001. – S. 256.
15.Кітовська-Лисак М. Дрогобич, тобто – світ / Бруно Шульц і культура Пограниччя: матеріали двох едицій Міжнародного Фестивалю Бруно Шульца в Дрогобичі. — Дрогобич, 2007. — С.96.
16.Мала батьківщина: релігійне життя та побут галицьких євреїв очима художників. – Львів, 2000. – С.15.
17.Виставка Бруно Шульца // Шофар. - Львів, 2011. – №8. – С.7.
18.Мала батьківщина: релігійне життя та побут галицьких євреїв очима художників. – Львів, 2000. – С.44.
Артур Сом

Немає коментарів

Дописати коментар

Recent Posts

Loading...